m. b. drozd
_
Пустиня і суха земля хай веселиться,
нехай радіє степ і процвітає нарцизом!
Хай квітом процвітає і веселиться,
Слава Ливану йому буде дана, пишність Кармелю та Шарону.
Вони узрять славу Господню, сяйво Бога нашого. ( ... )
Скажіть тим, у кого серце полохливе:
“Будьте мужні, не бійтесь!
Ось Бог ваш! ( ... )
Він прийде й спасе нас”.
Тоді прозрять у сліпих очі,
Й у глухих вуха відтуляться. ( ... )
І вигоріла земля стане ставом,
джерелом води - край спраглий.
[ Ісая 35,1н ]
Так пророк Ісая пишучи ті натхнені слова очікував приходу Еммануїла.
1. Літургія Божого Народження говорить про “таємницю світла” - lucis mysteria. Містеріюм це чинність, в якій нині беремо участь, зістали ми в неї вщіплені через втаємничення - христологічну ініціацію.
Щойно недавно, кільканадцять років тому людина могла перпконатися, що її вітчизна - Земля світить у темряві космосу: світять мор’я і пустиня, скелі й ріки, пісок і міста, дерева й люди..., а в часі війни видумано притемнення міст, держав, континентів..., але не можна притемнити Землі. Хіба цей splendor, сяйво мало б нічого не значити, до нічого не зобов’язувати?
2. „Вогонь прийшов я кинути на землю - і як я прагну, щоб він вже розгорівся!” ( Лука 12,49). Христос не був Прометеєм. Прометей мусив вкрасти вогонь заздрілим богам (так говорить грецька міфологія). Христос приніс на землю Полум’я, яке заповідав Горіючий Кущ Мойсея; Полум’я, через яке Бог хотів зблизитись до людини і оповісти її про свою любов.
3. В ніч Різдва Христового здається, що Бог і людина замінилися ролями. Бог є безсильний, крухий, зогорожений. То Йому треба опіки, світла й тепла.
В 1990 році служив я Пастерку в костьолі, який належав до парафії Novagio, у Швайцарії (тоді був на концертному турне університецького хору по Європі). Місцевість Novagio лежить над самим кордоном з Італією. Тому в цьому кантоні говорять по-італійськи.
Галуззя пальм присипане тяжко снігом здавалося підкреслювати тайну Святої Ночі, повної парадоксів і контрастів. Народ зібраний співав по-італійськи коляди - живо, голосно, своєрідно..., гарно.
Зворушило мене це вельми, бо далеко був від рідної хати, пригадувало мені наше Різдво... А мене проймав неспокій: якже я вискажу проповідь в італійській мові, бо добре її не знав, але за це знав добре латинській обряд з музикології КУЛь та латину з семінарії, ... Все одначе відбулося справно й латинська “Мша” дійшла кінця.
4. По всьому вийшов за людьми з костьола, а тут мене ждало істинне диво: на площі костьола підпалювано великий стос дерев на три, чотири метри. Це була превелика ватра. Несміливі з початку пломіння зачали мандрувати в гору, в небесні космічні дороги Трьох Мудреців. Небо стало гранатове, гарячо-зимне. Барокова архітектура костьола, штивні постаті пальм і сніг насичувалися блиском, починали жити.
Запитав несміло дитини, що біля мене стояла:
“ Чи так робиться у вас завше в ніч Різдва Христового?
- Si, padre ( так, отче ). Я запитав далі;
- E perce? ( чому ).
Відповідь була найгарніша з можливих:
- Per riscaldare il Bambino ( щоб огріти Дитятко ).
5. Щоб огріти Дитятко горіло це веселе, високе полум’я, самітне в темряві ночі, оживлююче гру світел і тіні дерев та хат. Подумав собі, що вдалося Богові це чудо, прекрасний винахідок любові, яким був прихід на світ Малої Дитини з Вифлеєму. Після двох тисяч років горіють ще в нас вогні, прагнуть огріти Дитину з Небес. Ще горіють серця захоплені й очаровані тайною приходу Еммануїла.
6. Полюбивши нас перший, таким приходом спровокував любов. Бо завдяки тому що прийшов, стався Він Полум’ям серед ночі, світлом для умів, теплом для сердець. Пригадались мені в ту мить слова Миколи Б’єрдяєва: що “Бог є людяний, а людина може бути нелюдяна”. Щоб людину улюдянити, заясніла на світі - не над світом - humanitas Dei; philantrpia tou Theu : приязнь Бога для людей.
[ Szczecin, 06.01.2002 ]
_ __ ___ ____ _____ _____ _______________ ... oй радуйся Земле ...
|