Dies Et Mens i Dziecięca Kraina - ks. Moisey Bogdan Drozd

ks. Moisey B. Drozd - Dies Et Mens i Dziecięca Kraina

Dies Et Mens
moisey bogdan drozd

D I E S ET M E N S [ 184 ]

Α۞ ГОРА ТАБОР ۞Ω

Drodzy Przyjaciele,

dziś i jutro pragnę poświęcić czas i refleksje, w których będę poruszał się w obszarze Przemienienia Jezusa z Nazaretu, i przemiany człowieczej. Dzisiejsza myśl jest w języku ukraińskim, zaś jutro (ta sama myśl) będzie w języku polskim.

Bez przemiany nie można żyć, a tym bardziej wierzyć. Zapraszam.

Moisey B. Drozd
Szprotawa, 15.08.2009

ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЄ

[ Матей 17, 1-9 ]

Впровадження :
_ __ ___ _____

Надприродне Преображення Христа на горі Табōр (Фавōр), описане в Євāнгеліях, а саме, в Євангелії від Матея, голова 17, вірші 1-9. У християнській церкві цій події присвячено один з 12 великих свят чи празників східного літургійного календаря.

1. У Біблії розповідається, що цього дня Христос із трьома учнями - Петром, Яковом та Іоаном - пішов на гору Табōр. Ісус почав молитися і преобразився - його обличчя засяяло, одяг став білосніжним. Поруч з’явилися пророки Ілля та Мойсей, а з неба почувся голос: „Це Син Мій улюблений, Його слухайте”. Христос заборонив учням розповідати про цю подію до свого воскресіння.

2. Свято Преображення Господа Христа православні та греко-католики святкують 19 серпня (6 серпня за старим стилем). Свято Преображення Христового називають “Яблучним Спасом”. Цього дня треба святити яблука, груші, виноград - усю садовину та горōдину, яка є. Для господарів свято символізує закінчення жнив та завершення літа. Цього дня примічали погоду. Якщо день сōнячний та безхмарний - осінь буде сухōю. Якщо дощовий - мōкрою. Ясний день віщує морōзну і замēтільну зиму. Яка погода на Спаса - такою буде і Покрова (14 жовтня) - кажуть люди.

3. Український термін “Преображення Господнє” не є адекватний до грецького слова „metamórphōsis”, чи латинського ‘transfigurātio’, які мають багато глибше значіння. Коли слово “преображення” означає зовнішне явище, то слово грецьке чи латинське сягає в суть, в істоту та нутро явища. Належить в такий спосіб перетлумачити: Христос показався тим, ким є у своїй натурі та істоті : що є Сином Божим, що є Богом. Преображення допомогло Апостолам зрозуміти, як малі та неповні їхні уявлення про Бога. А які наші уявлення ... ?

РЕФЛЕКСІЇ ПРО ПЕРЕМІНУ :
_ __ ___ ____ _________

І. Ісус часто преображувався, перемінявся. І часто переміняв інших. Перемінився у Вифлеємі в постать малого та безборонного немовляти; перемінився в очах батьків, коли говорив в Єрусалимі з фарисеями, у храмі, маючи 12 років; преобразився на горі Табор посеред світла так великого, що людина супроти нього пāдає ниць на землю..., перестрашена; і в кінці ця найважливіша переміна - Голгофту преображує в Новий Єрусалим; мертве тіло в живе; смерть в життя; час у вічність; розпач у надію. Преображення, яке дозволяє нам перемінятися. Завжди і на краще.

Дивимось, особливо нині, на цю євангельську та космічну сцену преображення на горі Тобор. І почерез глибину цієї події споглядаємо на своє життя. Життя повне преображення, повне змін, повне руху. Потреба однак ōдної фундаментальної переміни. Переміни серця. І то в такий спосіб, щоб воно сталося відбиттям і “продовженням” Бога.

ІІ. В Євāнгелії від Мāрка читаємо: “Шість днів після цього Ісус бере зі собою Петра, Якова та Іоана і веде їх самих на високу гору окремо” (Марко 9,2). Аби перемінитися треба ввійти на гору. А горōю можуть бути погані відносини з близькими, які не є такі, як повинні бути. Горōю можуть бути терпіння, яких досвідчуємо - з якими треба стрінутись віч у віч, обличчям в обличчя. А горою можуть бути наші сусіди, яких не розуміємо, абō не любимо, абō вони нас не люблять, з якими живемо в одній хаті. Не можна втікати від “гори свогō життя”. Це ж бо наша горā. Самі туди не йдемо.

Ісус пішов з учениками. Ісус пішов з Тобою. Замість нарікати на те, що маєш таку погану родину, попроси Ісуса, щоб оздоровив те, що хворе в реляціях з ними. В заміну за те, що викрикуєш, який то Бог злий і наклав на Тебе важке терпіння, попроси Ісуса, аби притримав Тебе за руку і допоміг пройти через темну долину хвороби, терпіння, а навіть смерті. Замість відплачуватися сусідам, попроси Ісуса про силу для цього, аби добром за зло відплачуватися. Попроси, щоб навчив Тебе мовчати, коли Твої устā мають відкритися, щоб голосити ненависть. Коли будеш так жити, здобудеш нові гōри життя твогō, а Твоє серце буде ставатися подібним до серця Ісуса.

ІІІ. В Євāнгелії Луки читаємо: “Коли Він молився, вигляд Його обличчя став інший ...” (Лука 9,29). Молитва перемінює обличчя людини. Стається воно красиве ( piękne ). Не гарне, але красиве. Гарні можуть бути речі, одяг, місця, але красива може бути тільки людина. Цей, хто молиться доторкає краси, якої найвищим прōявом є Бог - Таємниця. Людина, яка молиться, є людиною краси. Краса б’є з душі, як із джерела. Не можна його затамувати. Виливається з людини гектолітрами. Хто гляне на людину яка дивиться в Бога, побачить цю красу. Іоан Павло ІІ, коли мене висвячував, мав красиве обличчя, руки... Коли Його побачив, а це було “найперше” що я відчув, реально та в спокою серця : побачив красу особи. Шукаю краси. І знаходжу її теж у Вас. Вас, які знаходите час в суботній день, щоб бути з Ісусом на горі Табōр. У Вас, що висказуєте тихими устāми тисячі молитов з довірям, що Бог перемінить Вашу долю на кращу. Ви є красиві... самі не знаєте як дуже... .

IV. У Євангелії від Матея читаємо: “... і преобразився перед ними ..., а одежа (Його) стала білою, наче світло” (Матей 17,2). Будучи близько Бога наше життя стається прозріле, немає в ньому “темних сфер”. Будучи близько Бога перестаємо побоюватися “укладів” всякої влади, політики, наклепів, брехні. Близкість Створителя чинить те, що моє життя стається неймовірно ясне як небо у безхмарний день. Стаємось “світлом світу” (Матей 5,14). А не ховається лямпи під килим. Вона має світити всім. Ми - християни, які черпаємо з Божого світла, є покликані для цього, аби йти і просвічувати дорогу собі та іншим. Протē не можемо “добивати” грішників, оповідаючи всім про їхні провини, але маємо подати їм долонь, долонь краси. Навіть тоді, коли б вона була покрита найогиднішим гріхом. І притягнути її. До себе притягнути. Не силою, але свідоцтвом, бо ж свідоцтво, це найбільша сила християн. Говориш собі: “Мене це не торкає?”

V. Вислухай драматичниго слōва, Божого слова, спрямованого до Єзекиїла, коли Бог покликував його на пророка: “Як я скажу безбожникові: Ти помреш! - і ти його не попередиш і не говоритимеш; остерігаючи безбожника від лихої дороги, щоб він жив, - то безбожник той умрē в своїм грісі, я ж домагатись буду з твоїх рук його крові” (Єзекиїл 3,18). Кожен з нас є пророком. То на нас дивляться..., діти, онуки. Це на нашу повēдінку звертають увагу сусіди. І мають право вимагати свідоцтва. Будьмо свідками Ісуса з Назарету: свідками нутра, а не зōвнішності; свідками вічності, а не часу. Взаємно допомагаймо собі через пошану. Благословляймо, не проклинаймо (св. Павло). З цілою силою голосім Слово Бога. Запрошуймо всіх на нашу гору Табōр і покажім, хто для нас найважніший. Переміняймо своє лице розмовою з Богом, не “клепаниною” молитов, але розмовою, так як потребуємо і відчуваємо. Преображім наше життя в пісню вдячності Богу, а Він у “своєму часі” преобрāзить нашу долю із людської історії, в історію вічну. Амінь

_ __ ___ ____ _____ ______ ____________ _______________ ...cum Deo !